Моя душа й по темнім трунку

* * *

Моя душа й по темнім трунку

Не хоче слухати порад,

І знову радісно і струнко

Біжить під вітер і під град.

Щоб, заховавши мудрий досвід

У скриньці без ключа і дна,

Знов зустрічати сірий розсвіт

З вогнем отрути чи вина…

Щоб власній вірі непохитній

Палить лампаду день і ніч

І йти крізь грудні — в теплі квітні,

Крізь біль розлук — у щастя стріч.

А перехожим на дорогах

Без вороття давать дари

І діставать нові від Бога,

Коли не вистачить старих.

* * *