Моя фортеця

Вам не розбити моєї фортеці!

Щодня я вливаю у неї метал.

Те сало яке так висіло на боці,

Тепер уже наче кам’яний вал.

Свій храм для душі я будую завзято:

Крізь лінь та спокуси іду до мети.

І хоч перешкод на шляху є багато,

Та завдяки ним можна силу знайти.

Я з вдячністю буду щоранку вставати,

І як би погано мені не було,

Цей шлях благородний буду пам’ятати.

Фортеця стоїть ворогам всім на зло.

Фортеця – це тіло, що дане нам Богом,

Що храмом завжди було для душі.

Не буду відмазуватись я злим роком,

Бо знаю, що це лиш потрібно мені.