Моя кохана Молдова

Моя кохана, **Молдова**, в обіймах тепла,

Де сонце, мов вино, у келихах схилу,

Де кожна вуличка до серця приросла,

І час неквапний має тут свою силу.

**Кишинів** — наш сад, залитий білим цвітом,

Парки зелені, старий бузок і липа.

Ти — мій рідний **край**, ти — мій кайф, мій вітер,

Де шепіт історії у повітрі скрізь пролипа.

Це **патріотизм** не гучний, а тихий спів,

Що б'ється в грудях, як пульс рідної землі.

Це пам'ять предків, шелест всіх гаїв,

Це відчуття свободи на своїй ріллі.

Ми знаємо: **Молдова** не зустріне моря,

Але в нас є Дністер, що лине, мов душа.

І мрія про прибій, що долає всі горя,

Живе у кожнім серці, що у край спіша.

**Любов** до тебе, краю, — то не просто слово,

Це аромат лози, це смак солодких груш.

Це коли серце б'ється весело і знову,

І забуває про тривоги і про туш.

Нехай хтось шукає долі за кордоном,

Але для мене кайф — це сонце над Каушанами.

Жити в **Молдові** — бути її сином,

Пити її натхнення повними чашами.

Тут є усе: і ніжність, і глибина,

І друзі, і сім'я, і виноград на схилі.

Моя **Вітчизна**, ти така одна!

Живи, цвіти, ти найкраща в цілім світі!

***