Моя любов до тебе як ромашка

Моя любов до тебе як ромашка,

така неприхотлива, світла і проста.

Але проходить час, й мені стає все важче,

Моя любов до тебе швидко так зроста.

Стає такою палкою і гарячою,

І в мене все зростає страх, що скоро втрачу я її.

Ночами я не засинаю, а думаю про тебе.

Я згадую усі ці вечори,

І стає більшою в тобі моя потреба.

Ну а я думаю не впасти як з гори,

З вершини, на яку я йшла так довго...

Я думала не зможу більше полюбити,

Ну а любов підкралася так тихо.

І захотілося в собі її відразу вбити

Но встигла мене закрутити знов вона як вихор.

Кохання знову робить нові рани,

На які люди щедро сиплять сіль.

Але проходить час і я виходжу з цього стану,

І швидко забуваю усю біль...

Моя любов до тебе як волошка,

Як синє небо, і вишневий цвіт.

І знов мене веде до тебе ця доріжка,

У той чарівний і казковий світ.

Твоя любов до мене як троянда,

Така красива й запальна.

Але... Шипи у неї гострі,

Й вони мене по трішки все вбива.

Твоя любов така нестримна,

Така жадана і палка.

Але, останнім часом вона стала як вино терпка.

І знову зупинився час,

Немов я у якомусь трансі

Хочу стати заново твоєю,

Но немає вже вільних вакансій.

Моя любов до тебе як ромашка,

Така не прихотлива, світла і проста.

Пройшло немало часу і мені вже краще,

Моя любов до тебе більше не зроста...