Моя Молдова—мій Сатурн

Мій дім — Молдова. Тиха, як молитва,

де виноград під сонцем шелестить,

де час повільний, як стара заливка

в старому серці, що уміє жить.

Та іноді я бачу іншу землю —

там сніг, як пам'ять, білий і густий.

Там світ не крик, а глибина і темрява,

де я — своя, де кожен — теж такий.

Там люди дивляться очима чисто,

як крига, що не знає зла й облуд,

там єдинороги дихають, як істини,

і олені бредуть крізь тихий студ.

То мій Сатурн — планета мого серця,

де Бог Елевретій шепче: ти жива.

І навіть темінь світиться відверто,

коли душа несе в собі слова.

А тут, на Землі, я пам’ятаю корінь —

Молдову, маму, небо і виноград.

І між Сатурном і цією долею

мій шлях — мов між двох сердець парад.