Моя мрія — це ти

Лице твоє темноє, ніс зігнутъ єсть,

Солнце тобі ім’ю даю, въ тихомъ, не слепящемъ.

Уста соковитї, сила во тілі,

Прес крепокъ, шія міцна, стійка стоїть.

На Новый лѣтъ тебе загадаю,

Щоб очи сияли радостию,

Хоть не знаю,

Где ти есмь

Или есть ли ти на истинѣ.

Моя мрія —

Лежати при тобѣ,

Слушати храпъ твій въ нощи,

И знати: я дома.

Лѣтомъ снился ти при Стѣнѣ Плачущей.

Молихъся, просихъ исцелѣніѧ,

И явися ти тихо,

Немовъ душу исцелити.

Вѣдаю, кто ти есмь:

Близький человѣкъ.

Чоботы твої вытираю,

Одеяніе стираю,

Не требуя воздаянія.

Сказалъ есми: живи для себя,

Не мрій о айфонахъ — Android любиши.

Читать книги желаю,

Островъ Сокровищъ Стівенсона,

Можетъ естъ, а можетъ — только въ мечтаніи.

А нынѣ мрія иная:

Консоль игры,

Смартфон обновити,

И отдаль убѣгти.

Потихоньку,

Як речено: сбываются мрїи.

Англійский учу,

Книги читаю,

Собою збираю.

Но наисвѣтлейшая мрія моя —

Видѣти тебя,

Отче.

И глѣбше несть ничего.