Моя мрія — Кишинів

Бо там небо якесь нижче, ближче до рук.

Бо там мамалига гаряча, бринза крихка,

і запах хліба та села — не для картинки, а для серця.

Я не шукаю розкоші. Мені треба простоти —

щоб люди дивились в очі,

щоб сусід вітався щиро,

щоб день пахнув кукурудзяним борошном,

а вечір — вином і музикою, що лине з вікна.

Я хочу не втекти, а прижитися.

Бо там час не женеться,

а йде поруч, повільно,

як старий друг із ринку з кошиком яблук.

Мене кличе не країна,

а спокій.

І мамалига з бринзою — просто доказ,

що я вже знаю, де мій дім.