Моя осінь носить червоне пальто

Моя осінь носить червоне пальто,

Встеляє дороги багряним листям.

В очах її тихо палає тепло —

І світ розчиняється в туманнім намисті.

Вона розчиняє у подиху день,

Де пахне кавою, містом і тишею.

Їй більше не треба чужих пісень —

Її мелодія стала втішнішою.

Вона між дощами знаходить тепло,

Сміється, мов сонце, що грає із неба.

Все, що минуло — сплелось у добро,

Щоб в серці цвісти — і для інших, і для себе.

Вона — не про смуток, а про любов —

Нове життя у серці сильному,

Що дихає сонцем, несе поклик знов —

Дорогу виборює вільному.

@Анастасія Веснянка