Моя прем'єра

Я хочу в місто, де щебечуть леви

Я хочу в місце, де люди у душі

Не є людьми.

Мені потрібна одіозна слава.

Потрібна величезна сцена,

Серед якої тільки я і ти.

"Хто ти?" - я запитаю шепотом тривожним.

"хто Ти?" - ти кинеш відповідь навзнак.

А наші паралельні погляди знайдуть тотожність.

Між Мефістофелем і Воландом. Однак

Не розуміємо з тобою ми їх

Досконало.

Не знаємо їх істини душі.

Макабре звучить. Ну скільки їх уже сконало?

Свічок і ліхтарів. Терпіння на межі

У глядачів цієї кітчевої вистави.

Їм набридає, нудно та й усе.

Частина виходить у пітьму

Й пірнає в місто,

Засвічене мільйонами життів.

Де мініатюрні пташечки гарчать

На перехожих, а ті шукають світлячків.

Вони пішли з вистави

Але вона з них ні.

Вони забули, що вся та Одіозна слава

Належала й належить вся мені.