Моя сердечна Україно

Моя сердечна Україно,

Країно юнацьких мрій!

Не раз я падав на коліна

І кликав: – Я твій! Я твій!

Про тебе марив я наяві,

Про тебе марив уві сні,

Твоїй кривавій давній славі

Складав свої пісні.

А як брати мої вмирали

В останній боротьбі,

В моїй душі гули хорали

На спомин по тобі.

Там, де цвіли ворожі маки,

З братами й ти була, –

Отам без певної ознаки

Любов твоя цвіла.

Ти знала тих, що десь на полі

Ішли за тебе в бій.

А я співав про власні болі,

Я син невірний твій.

Але од зрадників лукавих

Стояв я осторонь,

І не торкнулося криваве

Срібло моїх долонь.

Моя красуне Україно!

Ти знову процвітеш.

Прийми, прийми в свою родину

Синів невірних теж!

Прийми і тих, що помилялись,

Блукали тут і там,

Одкрий свої обійми зараз

Обдуреним братам.

Хай вони з тобою будуть,

Радіють, як і ти!

Хто не шукає, не заблудить, –

Забудь і їм прости!

А я – останній поміж ними –

Складатиму тобі

Свої нові співучі рими,

Що виросли в журбі.

ПОЗА ЗБІРКАМИ. POESIA MILITANS