Моя смерть

Прийшла смерть моя,

Легке точиться…

Ти мори, маро,

Коли хочеться.

Я віддам землі

Всі кісткі мої,

А на світ пушу

Лиш щілки мої!

Не умруть вони:

Кожна щілочка

Полетить жива,

Як та пчілочка;

Полетить жива

І покотиться,

В сотні, тисячі

Переплодиться.

І я знов живий

Світ оглядую,

Смерті першої

Не пригадую.

Прийде друга смерть —

Світ зчорніється,

Земля вся в снігу

Забіліється.

І весь світ мара

Зморить голодом

І щілки мої

Зціпить холодом.

Але холод той

Не уб’є життя.

Перейдуть віки,

Ожиє дитя.

Перейдуть віки,

Світ завалиться,

Вогнем-стовогнем

Весь розпалиться.

І сніги тоді

Паром кинуться,

І щілки мої

Знов прокинуться.

І щілки мої

Знов прокинуться,

Найдуть землю знов,

Знову кинуться.

Найдуть землю знов,

Знову кинуться,

В сотні душ живих

Перекинуться.

І піде життя

Знов драбиною,

І я вигляну

Знов дитиною.

А ти ждеш, маро!

Легке точиться,

Ти не жди — мори,

Коли хочеться.

Місяць, рік піждеш —

Що уводити?

Трудно думи всі

Разом сплодити.

Трудно думи всі

Разом сплодити;

Чого ж ждеш, маро?

Що уводити?