🎙️Моє останнє слово

Краще вже бути австріячкою —

і говорити німецькою впевнено.

Краще вже бути молдованкою —

і любити землю, де стигне виноград.

Бо не мова робить тебе людиною.

Не прапор і не паспорт,

а серце, яке не бреше.

Я була з тобою в дитинстві — добра, відкрита,

а ти виросла — і сховала правду за усмішкою.

Та я не злюсь. Я вчуся мовчати з гідністю,

бо справжня сила — не в крику, а в спокої.

Я п’ю Purcari і вдихаю запах дому.

Моя кофтинка, моя ушанка,

мій спортивний костюм —

то мої крила, не сором, не минуле.

Я люблю Молдову —

вона чесна, як хліб,

і горда, як жінка, що не зреклась себе.

А ти…

Можеш називатись ким хочеш,

але душа не приймає фальші —

вона знає, звідки ти.

І я вірю:

настане день, коли правда переможе.

Коли вже ніхто нікого не цькуватиме.

І все буде добре.

Це моє останнє слово.

Я — не мовчу.

Я — не ховаюсь.

Я — не перепрошую за себе.

Я виросла.

І зрозуміла — правда не болить.

Болить брехня, що прикидається турботою.

Я бачила, як цькують слабших.

Як сміються з інакших.

Як тиша стає зброєю.

Та я вірю.

Я все одно вірю —

що колись ми навчимось бути людьми.