Моє серце лишилося в лютому...

Моє серце лишилося в лютому,

В тому самому, не по зимному теплому!

Де зітхали, скаржились, мріяли,

Де життя, як пшеницю ми сіяли.

Моє серце лишилося лютому...

Саме тому останньому, мирному,

Де були не такими й дорослими,

І у Бога не так вже і вірили...

Ми прокинулись в лютому місяці,

Серед хвилі людської агресії!

Але ми зо́сталися вірними,

Непокірні чиїйсь там депресії!

Ми повернемо ве́сну украдену,

Знову небо засяє надією!

Відбудуємо змучену, стомлену,

Бо зосталися в лютому з мрією...