Мої кити мене не слухають

мої кити мене не слухають,

і Всесвіт мій – знов на друзки,

твої світи мене підслухують

говорить ехо навпаки.

мої кити мене не знають,

холодний океан думок

в мою безодню заливають,

свинцем гартують там зірок.

мої кити вже не в орбіті,

в пустотах і глибинах дна

із сумнівів їх тягнуть сіті,

у ерах смутку без тепла.

мої кити я вас не чую!

спускаюсь вниз шукати вас,

в мені лиш біль тепер ночує

то як же я тепер без вас?

і я чекатиму припливу

в мені весь світ перегорів,

хіба забути їх можливо?

моїх китів, моїх китів