МОЇ ЛІТА

Мої́ літа вплітаються у скроні,

Намисто і мереживо плету́ть,

Там кожен з них, неначе на долоні,

Й пові́смо все щодня вони пряду́ть.

Мої́ літа вже трохи в позолоті,

Та ще вони – не осінь золота,

Ще й мило так звучать в мажорній ноті,

І медом пахнуть ще мої вуста.

Мої́ літа, неначе витинанки,

Орнаментом різня́ться лиш вони,

Вони вдяглися в різні вишиванки,

Вертають защораз лишень у сни.

Мої́ літа, неначе ті сонати,

В яких звучить мелодія душі́,

Яка літа взяла́ся чарувати,

До серця підібрала всі ключі.

Мої́ літа грайливо-дивовижні,

Родзиночка у кожного своя́,

Та ще й цвітуть, немов наве́сні вишні,

Де ллється дзвінко пісня солов’я.

Мої́ літа – коштовності у скрині,

Вони в душі́ створили власний храм,

Неначе перли, на мої́й хустині,

Яких у спадок я не передам.

02.02.2023 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2023

ID: 972654