Мої мемуари

Коли я зістарюсь,

то напишу мемуари

про височину майбуття,

в якому я плив повсякденно

всупереч хвилям

похмурого часу

моря століть.

Про те майбуття,

що повсякчас

виносить сотні наруг

від теперішнього, але ліпить

з байдужих молекул хвилин

прийдешнього сяючу брилу і тягар

тисячів буденних думок

тягне уверх.

Незалюднений

острове Майбутнє,

ти став притулком

для прибульців і для втікачів!

На твоїх стрімких берегах

ми будували палац

зо зухвало синього неба

і довго вчились

дихати разом вітром зірок.

І не було вороття

в країни-для-сліпців,

в поселення-для-безмовних,

в заповідники застиглих часів.

Коли я зістарюсь, то, мабуть,

створю мемуари

з віршів та мелодій, але

чи зістарюсь я?..

Народився я в майбутті.