Моїй далекій ніжності

Я впав би в море квітів польових.

Улітку. Десь о другій ночі.

І задихався б ароматом тим,

що так мені нагадує дівочий,

що манить ласкою мене,

що ніжно крутить в носі...

Я впав би в море квітів те

і так лежав би. Чистий-босий.

Я впав би в море квітів горілиць,

щоб над полями зорі бачити небесні,

і їх би рахував. Ти лиш не снись,

бо сни про нас такі тілесні...

І впала би у море квітів ти.

У море квітів, що цвітуть за містом.

Кохала б ніжно так і цілувала би

той аромат зірок, що на мені зависнув.

Якби прокинувся від любощів тоді,

якби знайшов лиш квітку замість тебе,

чи обіцяла б у наступнім сні

для мене зіронькою стати в небі?