Моїм учителям

Снігом – снігом скроні Ваші вкриті,

Втоми слід на ясному чолі…

Вас так мало вже на білім світі,

Наші незабутні вчителі !

Осінь в школу кличе, стеле листом,

Дзвоником чарує Вас щораз…

Без оркестрів ходите Ви містом –

Як відрадно зустрічати Вас !

Як відрадно : ще іде урок !

Не минущі істини шкільні…

Зважую свій кожен день і крок :

Скільки Ви поставите мені ?

Вічний іспит – знати головне :

Добрим бути і не скласти крила…

Вчителька, дорослу вже мене,

Від негоди лагідно прикрила.

Щира, мудра, вчасно так, до речі :

Що не порух – непохитна суть !

І несуть – несуть сутулі плечі

Долі наші… Гнуться і несуть !

Все було вже : іспити і казка !

Все ще буде, буде на Землі…

Не згасайте, сонячні, будь ласка !

Сніг впаде на душі школярів…