може й на краще

може й на краще

що каштановий чоловічок

не промочить свої сірникові ноги,

що мох вбирає в себе всю ніжність каменю

й обидва цього соромляться,

що темний старий маяк не відганяє

від себе море

листя ділиться кресленням прожилок —

та чи підійшла б нам така будова —

де ребра не мають суцільних дуг

тож серце відкрите й належить світові

довгі вечірні тіні відкидає життя

коли намагається стати помітним

коли на шахівниці осоння та тіней

конюшина робить собою хід

відлякуючи королеву відсутності

може й на краще

що та не опустить руки

своїх вітрів,

що стебла проростатимуть старістю

тобто айстрістю,

що камінь буде оточений

мохом і спалахом

здається він теж не готовий

вмирати вічно

27.09.25