Може, й так

Може, й так.

Я не справдив надій

І малого гуртка…

Але знаю:

В праці важкій

Не скривила рука.

Може, й так.

Я одсталий для вас, –

Віра моя замала…

Але знаю:

Любов до пригноблених мас

В моїм серці росла і цвіла.

Може, й так.

Помилявся, схибив,

Згайнував, змарнував свій час…

Але руки свої

Потом солоним кропив

Не раз і на раз.

Тільки брехня:

Я не кликав ніколи назад.

Не покличу й тепер!

До останнього дня

Свого поту з чола

Не обтер.

ІЗ ЗБІРКИ “НАШ ДЕНЬ”, З ЦИКЛУ “СУРМАЧ”, 1923.