Може, навколо нас квіти

Може, навколо нас квіти,

Може, навколо нас ґрати,

Максимум, що ми можем – жити,

Мінімум, що ми можем – вмирати.

Вічні питання за пляшкою рому,

Смертна буденність під час падіння,

Максимум – це нам уже знайомо,

Мінімум – це є лише везіння.

Вітер накриє берег льодом,

Море відтягне пісок в безодні

Максимум – бути антиподом,

Мінімум – бути, як всі, назовні.

Можемо просто у шахи грати,

Можем фігури ці не терпіти.

Максимум в нас – це вибір мати,

Мінімум в нас – його хотіти.

Може, будильник заграє востаннє,

Може, пройдем ще одну зупинку.

Максимум – це задавати питання,

Мінімум – битись у кут безупинку.

Свічка зупинить ряди із фарби,

Екскалібур зігнеться в камінні.

Максимум – вірити в себе, не в карми,

Мінімум – вірить в земне тяжіння.

Комусь неволя рідніше неньки,

Когось ґрати лишили неба,

Максимум – це берегти рідненьке,

Мінімум – діять завжди, як треба...