Можливо дитина

Стильні домовИни,

Прощальні промовини,

Жалобні пащі винних

В прискоренні спокою.

В труні людина,

Можливо дитина, можливо тварина,

Кричати не вміла —

Лишила родину.

Знати не знала,

Як то казати,

Як то писати,

Де то читати.

Єдине старалась

Ніде не мішати,

Людей не лякати,

Самому справлятись.

Самому не вийшло,

Іти не хотілось,

Сказало "спасибі"

І тихо лишило.

Лишило мовчання й безодню у стінах,

Лишило провину у жилах невинних,

Добилось лиш того, що всі оніміли,

Що правду побачить тоді не зуміли.