можливо не час не місце

можливо не час не місце

для декорацій відступів

ти свОє лишив у місті

всіх злому відданних

загиблих було немало

а буде ще всотні більше

все спільне кудись зникало

все наше ніяк не вічне

на вічність лиш мають право

поети боги і воля

а наша з тобою справа

молити когось про долю

любити кого лишилось

міняючи час на відстань

вмирати між ребрами колій

шукаючи свою пристань

формуючи те що снилось

за прикладом кіногероїв

важливий лиш час і місце

без помилки у вагонах

й триматися нам з тобою

у недосяжних зонах

читаючи власні книги

ліпити нові обої

бо надто міцними бувають

лише алкогольні напої