Можно? Я скажу тільки. 6#90

Можно? Я скажу тільки,

Що твої думки є найкращими в світі!

І як би вмів, читав би їх, з ночі до ранку, гортаючі жовті сторінки, та вдихаючі запах твого волосся…

Під теплим, ламповим світлом,

До речі, яке ти купила.

На барахолці, на Pierwszego Maja.

Пам‘ятаєш? Я ще казав, яке дивне…

Можно? Я скажу тільки…

Як захоплений в полон твоїх слів, я блукаю серед лунного світла, ніби загубив я себе, а і правда загубив, бо як можна спокійно жити, коли магія таки існує…

І вона вся в тобі?

У мене насправді жар,

Мені ніби не довго лишилось…

І час би вже йти…

Стою на порозі, мнусь з ноги на ногу, слів бракує як завжди, і не зручно так, а лишитися би ще трошки… на дотик, холодних, тоненьких пальців, що важливіший за будь який прояв.

І лишається лиш жити далі. Згадуючі.

І ти живи далі… будь ласка.

Тримайся від мене подалі.