“Мріє, наче сніг здалека”

Мріє, наче сніг здалека,

Ночі літньої блакить.

З ватри голуба смерека

Виростає і шумить.

На пахучім сріблі сіна

Чарка любощів терпка.

Дико блиснули коліна,

Як зіниці хижака.

Покотилася крисаня,

Як зоря з небесних бань,

Сивіє сльоза кохання,

Ніби попеліє грань.

Об’їдають коні чалі

Місяць, наче сніп вівса.

В давній золотій печалі

Лебедіють небеса.

***