Мрія і птиця

Далечінь відлунює громами,

Та веселка вже цвіте над нами.

Ген лелеки, мов забули втому,

Бавляться на лузі молодому.

Я і сам забув свої печалі,

Задуми наснажую зухвалі.

Є в душі і пристрасть, і надія,

А людське життя – це рух і дія.

Де ти, мій натхненнику Ікаре?

Будем разом линути над хмари.

Кличе невпокорене жадання, –

Мрія і душі празникування.

Знаю, що життя не в ореолі,

Будуть в серці радощі і болі.

Та й не скніти ж у глухій знемозі,

Ми – з дитинства в злетах, у дорозі.

Далечінь відлунює громами,

А душа, мов птаха, над лугами.