Мрія

День метушливий тихне, зітхнувши наостанок, 

і вечір заглядає у вікна мимохідь...

Горить вогонь у грубі, по стінах пляшуть тіні -

зростаючи до стелі, зникаючи на мить.

У кришталевій люльці на небі зябне місяць,

останній проблиск сонця на горизонті згас...

А ніч тече, як річка, несе з собою зірки,

заповнюючи простір і зупинивши час.

І вдалечінь мене несе на хвилях мрії -

туди, де сніг і вітер, де іній на гілках,

де крижану мережу плете суворий січень

і де веде до дому давно забутий шлях...