Мрія

Завжди я мріяла про поле,

Щоб сонце сяяло мені,

Щоб я торкалась ніжних квітів

І була з ним в щасливій самоті.

Рідненьке поле, де я бачу...

Напевно, дерево одне,

Воно велике, міцне, стійке,

Так, жодна хвиля не візьме!

Я хочу бігати, сміятись,

Радіти кожному листку,

Я хочу впасти і лежати

І там знайти хатиночку свою.

…а потім плакати почати,

За те життя, що маю я.

Авжеж, звичайно, любі друзі,

Бо поле це — то просто мрія, та й дурна...