Мудра осінь

Оділа осінь жовтий капелюх,

І з горобини ще сережечки до вух.

І вихваляється і золотом й красою,

Лиш я в печалі, я так сумую за Тобою.

Я хочу так вернутися в те тепле літо,

Як ніби пташкою у вирій полетіти.

Та засипає вже ті дні осіння позолота,

І відкриває нам для зустрічі нові ворота.

В мені зібралося по вінця вже тепла,

Яке Тобі я до останку б віддала.

Й про те як я Тебе люблю й Тобою дорожу,

Я лиш Тобі і мудрій осені скажу.

***