мурашник сопить в усі дірочки...

мурашник сопить в усі дірочки,

на комірці заношеної кори

зібралися стовбурові клітини вітру,

долоня пастухом випасає пальці

на зелених стебельцях тендітності,

вівчар входить у свій учорашній слід

плечима і спокоєм —

і трава сколихнувшись на мить

повторює контури неповторності,

й подих — настільки тонкий — щоб

пройти крізь сивий каркас кульбабки

не розваливши і не роздмухавши —

кладу тобі на сонну щоку,

і скляну музику грає гірський потічок,

роздаючи на пам’ять

по уламку усім хто чує

17.08.24