Мурло і тріпло

МУРЛО І ТРІПЛО

Світом правлять два крутих дегенерата,

Один мурло*, а другий – небачений тріпло!

Один вже лисий, а в другого ще голова патлата,

Але обох дурне щось наче в голову човпло!

В одного і в другого по державі під кермом,

По армії, по штабу і по бомбі атомній в руках!

В обох народ не дуже радий під названим ярмом,

В одного – гордий, а в другого в жорстоких канчуках!

Мурло, оскільки він на голову вже дуже хворий,

То уявив собі, що вже він не мурло, а цар землі!

І може він весь світ прекрасний, милий, неозорий,

Загарбати собі, не напинаючись, лиш сидячи в Кремлі!

Отож пішов війною він на свого доброго сусіда,

Недавно зовсім сусіда свого називав цар братом!

Тож уявив мурло поганий, що за три дні феміда,

Дозволить заломити брата і залишити кастратом!

Але, як кажуть: – «Не на тих мурло нарвався»,

Забув мерзотник, що сусід у нього українець!

Проте поганець тільки наче з цепу пес зірвався,

Крушити і вбивати кинувся помішаний кремлівець!

Під криваву руку пішло у виродка все добре на землі,

Садки дитячі, школи, лікарні, театри, жилмасиви!

Все вряд бомбить і палить недолюдок у глухому злі,

І все по заздрості, забаві, а то й для дикої поживи!

Так забажалось вилупку в сусіда відібрати хату,

Що на вівтар за неї мільйон народу свого положив!

І смерть для цього він покликав горбату з каземату

І вже собі у всьому світі таку ж саму, біснувату заслужив!

А що ж тріпло всесильний і могутній на весь світ?

Мурла боїться, щоб побитому подати руку допомоги?

Чи він безмежно закоханий в мурла, чи його сателіт?

Так наче ні, послухайте ви тільки його монологи!

За день і ніч мурла він клявся положити на лопатки,

Щоправда потім на весь світ він голосно тріпався!

Що? Я таке сказав? Не вірю, це явно недругів вигадки,

Тріпло напевно після вибухів на сонці не проспався!

Тріпло ні з того і ні з сього загарбати Канаду захотів,

А мурлу забажалось загарбати 45 мільйонів українців!

Тріпло про 41 мільйон канадців настирно белькотів,

Народ, ти бачив у світі коли-небудь двох таких злочинців?

Тріпло тріпається, що загарбає у Данії Гренландію,

Найбільший у світі острів забере, як жулік гаманець!

Тріпло направив у Венесуелу свою добірну гвардію,

І викрав президента наче з банку фальшивий камінець!

Про мурловську батьківщину люди розказують таке,

Що в ній такі дороги поганючі, неначе в пеклі до котла!

А те, що сам мурло – кретин, дурило на весь світ гидке,

Вже знає вся Земля, майбуть і сатана все знає про мурла!

Так от колись Задорнов сказав про цей сюжет такі слова,

В Росії дві біди – ду́рні (недоумки) і дороги вщент погані!

Але на лихо ще й третя є біда – це те коли порожня голова,

Дорогу вказує народу, якою йти йому у дурня на аркані!

А, що ж тріпло при цьому – дороги у його вітчизні гарні,

І голова доволі вже стара, а розум наче ще не втратила!

Але поступки в дідугана, неначе в пацієнта психлікарні,

Сьогодні те, а завтра друге, неначе у лайно душа потрапила!

Ну, а народу, що мурла, а що тріпла – доводиться терпіти,

Щоправда у тріпла суспільство має право на ви́могу відставки!

А от в мурла народ покірний, він може лиш хрипіти і сопіти,

Чекати поки мурло здохне, чи Україна зробить «Томагавки»!

*Там, де в тексті зустрічається слово «мурло», то під ним слід розуміти слово «хуйло». Принижуюче прізвисько, яке народ дав російському фюреру Путіну ще під час його першого президентського терміну. Мені, вибачте, – не дуже хотілось часто оскверняти папір.

8 січня 2026 року Леонтій Павлюк