Мушу йти. 6#73

Я не знаю, куди ведуть міліони доріг.

Я не знаю, навіть де зупинюсь спочивати.

Але впевнений, що без тебе більше б не зміг

На цій клятій Землі, а ні секунди прожити.

Я би рушив у пошуках, стираючі ноги в кров,

Не в змозі, несправедливість нестерпну терпіти.

Щоб тебе, таку тебе, віднайти врешті знов,

Нагадуючі собі, як це, насправді, любити.

Де зустріну тебе, врешті решт я не знаю,

Та не знаю, чи згадаєш мене тоді ти.

Як завжди, так ніжно тебе обіймаю,

Та вже не буде привидів, щоб просто піти.

Доля моя, хоч я тебе і не знаю,

І не завжди я в стані це все осягти,

Послухай, я саме тебе шукаю!

І не важливо скільки ще мушу йти.