Ми все це бачили колись

Всі думки, напевно, сказані.

Історія написана давно.

І навіть ці рядки належать не мені,

Оригінал віджив вже дні свої.

Я не перший, і не крайній,

Я далеко не останній.

Я живу чужі життя,

Я відчуваю не своє буття.

Кожен день - банальне déjà vu!

Єдина мить - дешевий фарс.

Хоч й дуже сильно я життя люблю,

Несе лиш біль воно...

А що? Людські чуття! Вони такі!

Лише вони, це мій резон на унікальність

Я їх нектар п'янкий смакую,

Вони ж калічать всю мою реальність.

Й знов.

На чистий аркуш л'ються вже нові чорнила, колишній втратив.

Не лише мене ця буря зачепила...

Й знову, й заново, усе з початку.

Ми все це бачили колись, лише не владні написати крапку