Дім

Де холодний світанок встає,

Ти мій дім у розлуці й надії.

Серце гріє ім’я твоє,

І крізь відстань любов не змаліє.

Навіть там, де війна і гроза,

Ти залишишся світлом єдиним.

У очах твоїх синіх — весна,

А для мене ти — щастя причини.

Я з тобою в думках день і ніч,

Крізь кордони і бурі до краю.

Ти мій берег, ти шлях мій, мій клич,

Бо у серці лиш дім я впізнаю.

І коли повернешся, коханий,

Наші мрії зростуть, мов зернини.

Дім у серці стоїть нездоланний,

Бо любов — його вічні стіни.

Анастасія Веснянка