“Мжичка тремтить, як мембрана”

Мжичка тремтить, як мембрана,

Золотом міниться мла.

Сонце осіннього рана

Дівчина привела.

Привела мені, як дитину,

Як русявеньке хлоп’я.

Будем справляти гостину –

Дівчина, сонце і я.

Сядемо троє до столу,

Поділимо все, що є.

А потім віддамо в школу

Сонце – дитятко своє.

Хай вчиться воно читати,

Спізнає людську могуть,

Що дитина, отець і мати

В одному єстві живуть.

***