N.N( Ви мене зневажите як завше )

Ви мене зневажити як завше ,

Не давши погляду в пустім метро

Ми з Вами – стали незнайомі

А Вам так ніби й все одно .

Так ніби час прожитий разом

Для вас ,мов сон забутий, відійшло

І квіти мертві на балконі

Без жалю впадуть у відро .

До сподівань , до прагнень , до надій

До сигарет не викурених пачки

До фото , до обручок , до жалів

Підуть в утил сміттєвих баків .

Згорять як все , як ми згоріли

У мить , у ніч , в зимовий час

Ті згарища нікого не зігріли

Вони , знай , не зігріли й нас .

Лиш згасли очі і серця

І ми сліпі , тепла незнанні

Ви знов зневажите , і я

Зневажу Вас в гучнім мовчанні .