N.N.

І так ліниво, наче краплі теплої води

спадають на холодні руки вранці,

як перший вихід Цезаря до Клеопатри,

так відкриваю очі я.

Сухий і ще холодний вітер приклеює старі листки

до вікон кухні. Цейлонський чай у шклянці

забарвлює терпким повітря, і якісь жінки

кидають погляд на вікно й мої фіалки.

Ще тільки ранок, березень, кінець зими,

і ти ще ніжишся у спальні,

ховаєшся від холоду востаннє.

А я роблю ковток і йду до тебе в сни.