N.N.

Закриєш очі ти і м'яко посміхнешся

в пусте вікно. Крізь нього світять зорі.

Чекатимеш мене. Вслухатимешся в шум гілок,

у гул дротів, у місяць. Були б штори -

закрилася б від ночі. Але ні.

Немає їх, і ти, урешті-решт не зможеш

сховати погляд свій і чорних брів

від темного тепла. Цвітуть данделіони.

Отак ти гостриш слух і ждеш мене,

хоча б якогось шороху чи ультразвуку.

І каву п'єш, і кров, що у мені тече...

А я пропав. Нічні затори серед бруку.

Щебечуть птахи. Сіро. Залишки твого тепла

цілують руки, що притисла ти щосил до шиби.

Солоне щось таке бриніло в молодих очах.

По бруку крейдою обвели тіло. Літо. Зливи.