"на чиє зачекалась повернення..."

на чиє зачекалась повернення

та що танцює вночі на березі

аж ключиці висвистують у повітрі

й підвісними містками над часом

колихаються передпліччя

аж ріжеться наскрізь голос

і розходяться шви терпіння

заґратованих ними ран

проливаючи на розведене місячне світло

серцево-серцевий колір

з врожаю найбільш гіркого року

щоб стало маснішим за дотики

ринкових патрачів риби

щоб змогло запліднити знов

передчасно вигорілих світляків

розсіяних в грудях найближчого лісу

де консервативно настроєні сосни

морщать кору проводячи обшуки в пам’яті

але не пригадують ночі тривалішої за цю

де тільки та хто й сама танцює щоб не погаснути

зможе перетанцювати місячне світло

яке тремтить на поверхні води

15.08.22