на чотири сторони світла...

на чотири сторони світла

так легко було піти

чотири тіні тепер за спиною

всі — твої

мов темні пройми що кліпають

незамкненими в собі дверима

мов джини

накликані з попільничок пнів

повних недопалків світлячків

мов чорні спогади

випарених кульбаб — розчинних у

власній пам’яті про падіння вгору —

поки не стане навіть її —

а буде тільки пам’ять про пам’ять —

прозора наче роза вітрів

покладена на могилку кольору

в якусь чергову річницю

розшарування райдуги

на чотири сторони світла

так біло було піти

чотири тіні тепер за спиною

всі — твої

але ж — правдива жадоба —

з якою злизує сіль з граніту

довгий прісний язик ріки

але ж —

між корою та спіднім стовбуром

тоненький прошарок повітря

рятує їх від звикання до

гостроти обопільних дотиків

але ж — ти

і чотири колосистих

промінчика у кишенях —

істинно: теж — твої

21.04.24