На чужині

Не вірив я в життя по смерті,

Тепер я вірю в диво з див.

Було для мене страшно вмерти,

Умер і нагло знов ожив.

Так само тут: і сонце, й зорі,

І люди наче ті самі,

Але якісь байдужі в горі

І в щасті, в радості — німі.

Весна, зима, і дні, і ночі,

Музика, сміх, і плач, і рух,

Та скрізь, як привід опівночі,

Блукає твій самотній дух.

4 жовтня 1925