НА ДВОБІЙ

Задзеркалля думок… Безпорадність мовчання

Незалежна в тумані від власного «я»,

Я чекаю – не знаю чому – покарання,

І крізь кригу я бачу: душа не моя.

То – чиясь невідома мені таємниця

Зі свідомо розпусним туманом очей,

І без погляду дивляться штучні зіниці,

Де затиснута сила ранкових ночей.

Я шукаю свій вечір, своє попелище,

Сиву думку у скронях без дзеркала мрій,

Підіймаю себе до небес – вище, вище! –

Викликаючи тим «друге я» на двобій.

1998