На грані реальності

Кружить по полю вітер холодний

як у німому кіно.

Без слів пробирає до дрожі по тілу,

як натуральне зло.

Лячно в момент і все тіло ламає

від крайності сердця твого.

Час завмирає і годиник луннає

оповіщає про стоп.

Картину реальності час замінити,

фарбою це все трохи  залити

намалювавши добро.

І може вже треба почати любити,

як у німому кіно?

Де без слів зрозуміло, по міміці в кадрі

справжнє обличчя кохання того.

Яке танцює так бозтурботно

на грані реальності твоїх думок.