На Катуні

Чи бачив ти, як мати молода,

Стрибаючи з крижини на крижину,

Долає повінь і волає:

— Си-и-ну!?.

А ноги їй захлюпує вода.

Реве Катунь — зажерлива ріка,

Що жартувать не любить і не вміє.

А Дух Гірський[1] в ущелинах німіє,

За нею стежачи іздалека.

Там, серед повені, за небокрай

В вечірню хмарку димом потягнуло,

Їй мовив хтось: між крижаного гулу

На острові синка свого шукай.

Пішло, мале, матусі на біду,

Щоб зблизька бачити крижин гонитву.

О Дух Гірський! Прийми мою молитву.

А жертви прагнеш —

Я до тебе йду.

04.01.1986, Сибір