На хресті розіп’ята вона...

На хресті розіп’ята вона,

Призначений мостом бути через прірву.

Глибока, темна і без дна, пуста,

Дощ маки з її тіла мовчки зірве….

На другій стороні ніхто не жде,

До того хто покликав в путь далеку.

Вона з хрестом на плечах уперед іде,

Із вирію вертають вже лелеки.

А він пішов чи може не прийшов,

Ніхто не жде її на другім боці.

Вона свій хрест так віддано несе,

І віру в кожнім своїм кроці.

Буває буревії розколихують стежки,

Буває сонце ніжно пестить руки.

Шипшина намагається цвісти,

І завдає до сліз нещадні муки.

Дорога вже звертає до кінця,

Уже і прірву видно, що не зблудить.

На другій стороні нікого ще нема,

На другій стороні нікого вже не буде.

І перед урвищем на тім хресті розіп’яли,

Самотню в полі її вітер обіймає.

Дощі, червоні змивають з тіла сліди,

Лиш віра з подихом останнім не вмирає….