На краю світу

Десь на краю світу живе жінка, яка нічого про нього не знає,

малює своє сонце над багряним, диким небокраєм.

Пише листи, мемуари, вигадує сенси, веде щоденник смерті.

З іншого боку світу живе він -

уже достатньо прожив для того, щоб тихо померти.

Щоб посісти почесне місце у її щоденнику,

щоб податися у галактичні пірати і жити пустельником,

щоб вона викрикувала його ім’я на відлюдних землях,

щоб час, який їх розділяє, був густим й невичерпним,

щоб простір між ними наповнювався сенсами.

Їх розділяє океан людських душ,

маріанська западина,

вулиця ліхтарів,

мулен руж,

божі плани.

Їх розділяють закони фізики,

її тепла ванна,

його льодяний замок.

У світі існує лиш одне місце, де б вони могли зустрітися,

існує одне покривало,

яким

можна

удвох

накритися,

один шлях, одна безодня без крові.

У світі так мало любові, у світі так багато любові.