“На обрії душі моєї”

На обрії душі моєї

Світає Слово, щоб пливти

Супроти, не за течією —

В умиті зорями світи.

У тих світах є зливи й грози,

І ріки, виповнені вщерть.

Є суперечки, піт і сльози,

І навіть невблаганна смерть.

Та люди там не знали зроду

Ні лицемірства, ні брехні —

Бо ще ніхто людську природу

Переробить не прагнув, ні.

Там змалку правдою здорові,

Бо надихає і втіша

В непоневоленому Слові

Непоневолена Душа.

04.05.1981