“На перших мітингах і вічах”

На перших мітингах і вічах,

Коли вставали ми з могил,

Була ти в тлумах чоловічих

Без ореола і без крил.

Та я любив тебе зчорнілу,

Затиснуту в мужів юрбі,

І в мислях не святому ділу

Я присягав, а лиш тобі.

Як жінці, матері, дружині,

Як грішниці і божеству

Відповідав я в тій хвилині –

Навіщо на землі живу.

Я пильно стежив за тобою

І чудом не було мені,

Що ти злетіла над юрбою,

Розкривши крила світляні,

Що ти сипнула із намиста

Зірками й стала в небесах,

Як над Почаєвом Пречиста

З державним прапором в руках.

***