“На покоси”

На покоси

Впали роси,

Гейби перли,

Заясніли,

Затремтіли

І завмерли…

Сходить сонце

Із-за гаю,

На покоси

Посилає

Ясні лучі,

На росинки –

Крапелинки

Ті дрижучі…

І цілує їх,

І гріє,

І голубить…

Чи ж воно не розуміє,

Що лучами,

Як мечами,

Їх загубить?

І розбилися росинки

Білим димом…

Не дивилось сонце ясне,

Як краса перлова гасне,

Плило мило…

ІЗ РАННІХ ПОЕЗІЙ, З ЦИКЛУ “ХВИЛІ КОХАННЯ”