На полі нищівної і жорстокої баталії

На полі нищівної і жорстокої баталії,

Стояв могутній лицар, мов би скам’янів,

Не думав вже про ордени ані регалії,

Про діаманти, скрині повні бурштинів.

Збагнув в ту мить цей воїн благородний:

Усі багатства, слава марною була,

Почувши за спиною смерті подих прохолодний,

Він зрозумів, що в серце влучила стріла.

Вже не кричав і не молив про допомогу,

Згадав дитинства безтурботний час,

Хоч очі закривались, бачив він дорогу,

Яка колись зустріне кожного із нас.

У цю хвилину друзів захотів усіх зібрати,

Сказати, що в житті є головним,

Та сили вже почали опускати,

І він на землю рухнув неживим..